Про толоку на Вороньому кутку і не тільки.

        В суботу, 11 березня, з ініціативи ГО «Смідинська ініціатива»,в нашому селі була проведена толока – громадські роботи по прибиранню вулиць, наведенню гарного весняного порядку.

         Таке корисне і вкрай необхідне дійство пройшло і на кутку Вороній. На 10-ту годину ранку на толоку зібралося більше 30 жителів кутка. За лічені хвилини всі люди були розподілені на заздалегідь заплановані об’єкти прибирання і робота закипіла. Забігаючи наперед, хочу сказати, що попрацювали усі на славу. Спільними зусиллями воронянців було наведено порядок на центральній вулиці кутка. Толочани вирізали, вирубали і скосили велику кількість здичавілих кущів, старих дерев, минулорічної сухої трави і бур’янів. Центральна вулиця Воронього посвітлішала, погарнішала і в багатьох місцях, здається, навіть поширшала. Жіночки, котрі поверталися із церковного богослужіння, щиро дякували нам за хорошу роботу. Я також, від себе особисто і від усіх жителів кутка, висловлюю щиру подяку всім разом і кожному окремо тим активним, небайдужим, працьовитим людям, які добросовісно працювали на благо громади. Низький вам уклін.

         Поряд з тим, хочу запевнити тих, хто маючи добре здоров’я, маючи багато вільного часу і тих, хто звик постійно вважати, що моя хата скраю; і тих, хто  ніколи не зробив зайвого непроплаченого кроку; і тих,хто не знаю з якими думками, потайки із-за кутків спостерігав за дружньою роботою справжніх воронянців; і тих, хто з-за керма крутих іномарок не дуже гарно ухилявся, проїжджаючи повз робочий люд – з нами, тими, хто на совість попрацював на благо громади, нічого особливого не трапилося. Всі ми живі – здорові, ніхто не перетрудився, ніхто не потрапив до лікарні і настрій у нас такий, який ви відчуєте лише тоді, коли будете долучатись  до подібних громадських акцій.

         Та мабуть, цьому контингенту людей забагато уваги. Вони поки-що цього не заслуговують. Хай активністю у громадському житті села переконують нас у протилежному.

Краще декілька епізодів з нашої толоки розповім. Вмілим організатором справи і керівником на одній з ділянок роботи зарекомендувала себе Роза Михайлівна Омельчук. Вона сама працювала не покладаючи рук і не дозволяла «сачкувати» всім присутнім. Її всеосяжне жіноче око, дзвінкий командирський голос не дозволяв нікому розслаблятися ні на хвилинку. Молодець, пані Роза, так тримати!

        Ну і до глибини душі зворушив мене особисто такий ось епізод. На заклик громади дружно відгукнувся багатодітний татусь Анатолій Григорович Тарасіч. На роботу він під’їхав із маленьким, років 7 – 8 , синочком Сашком. В Сашка одна рука перев’язана, захована всередині курточки. Певно хлопчик її серйозно пошкодив. Кілька хвилин маленький  Сашко оцінював обстановку, уважно придивлявся, що роблять дорослі дяді і тьоті. А тоді однією своєю здоровою ручкою, без будь-чийого втручання, почав збирати зрізані гілочки і носити на вогонь. Без сліз в очах не можна було дивитись на те, що відбувається.

      Олександре Анатолійовичу, Сашуню! Ти справжній мужчина, ти маленький, ВЕЛИКИЙ патріот свого села. Рости великим, сильним, розумним! І я, дідусь Гришка, чогось просто упевнений, що коли ти виростеш, вивчишся, ти обов’язково очолиш одну з кращих,  на той час, європейську смідинську громаду. Молодець, Сашко! Ти справжній герой!

     На завершення своєї коротенької статті хотів би звернутися до всіх жителів села, особливо до молоді. Смідин – це наше рідне село, село наших дідів і батьків. В цьому селі жити нашим дітям, нашим онукам та правнукам. І саме від вас, молодих людей, залежить, яким буде життя наших прийдешніх поколінь. Не тіште себе ілюзіями – не прийдуть у наш дім навдити порядок ні Порошенко з Гройсманом ні, тим більше, Гунчик з Бринчуком. Закачуйте рукави, беріть серйозно долю рідного села у свої дужі, молоді руки. Не будьте пасивними, байдужими і все у вас получиться.

     Видно ми ще не найгрішніші на цій землі. Сам Всевишній послав нам у скрутний час відомого нашого земляка Ігоря Гузя, з ініціативи і за сприяння якого в селі за останній час зроблено дуже багато хорошого. І це ми всі знаємо і бачимо. В планах на майбутнє  – ще більше. Але все задумане здійсниться лише за умови, що ви повірите цій молодій суперактивній людині, тим багатьом, що вже йому повірили, відкинете пасивність, байдужість, лінь і по-справжньому будите допомагати і усіх хороших і потрібних для громади справах. Цього я вам всім бажаю і щиро вірю , що так воно і буде.

Григорій Зарубич